Голос поколінь до нас: листівки в еміграції
У статті використані фото Марійки Дубик
Оновлено 7 березня 2021
Марійка Дубик — людина унікальна навіть для багатої колекціонерами громади Канади. В її скарбничках безліч книг, карток, платівок, альбомів, монет, самвидаву ледь не всіх попередніх хвиль українських мігрантів.
Знаючи про безліч історичних, культурологічних та музейних досліджень, яким вона себе присвячує, між двома Великоднями (католицьким і православним) просимо показати частину листівок з приватної підбірки та розказати про колекціонування.
Далі — пряма мова.
Знаючи про безліч історичних, культурологічних та музейних досліджень, яким вона себе присвячує, між двома Великоднями (католицьким і православним) просимо показати частину листівок з приватної підбірки та розказати про колекціонування.
Далі — пряма мова.
“
Привітальні листівки я збирала завжди — як пам'ятаю себе дорослою. Були часи щедрі на українські картки; я тоді багато роздарувала дітям у школі, щоб майстрували з них. На тому, щоправда, не закінчила свій пошук — роками складала надіслані мені звідусіль привітання. Це тільки тепер українські святкові картки з діаспори стали предметом цікавості, навіть музеї в Україні нині додають їх в свої колекції.
У мене щонайменше 1, 500 листівок, значна частина з яких присвячена Великодню. У Нью-Йорку, США живе мій товариш-збирач, так у нього колекція вже дуже серйозна, налічує майже 10, 000 карток! Це, мабуть, найбільша колекція в світі! Найближчим часом він планує опублікувати онлайн-каталог саме діаспорних листівок.
Направду сказати, моя колекція — це хобі, бо зберігаю ті, що мені надсилали друзі за роки наших стосунків. Українські тематичні листівки друкували у Гонконгу (Китай), Австралії, Польщі, Англії, США та Канаді. Серед них переважають видані між 1960-ми та нашим часом.
Найдавніші листівки в моїй колекції подарував брат моєї бабусі, січовий стрілець. Він був перший з родини, хто іммігрував у Західну Канаду, уникаючи політичної розправи, у 1928 році. З листівок Гриця Теребенця почалася моя любов до карток.
У мене щонайменше 1, 500 листівок, значна частина з яких присвячена Великодню. У Нью-Йорку, США живе мій товариш-збирач, так у нього колекція вже дуже серйозна, налічує майже 10, 000 карток! Це, мабуть, найбільша колекція в світі! Найближчим часом він планує опублікувати онлайн-каталог саме діаспорних листівок.
Направду сказати, моя колекція — це хобі, бо зберігаю ті, що мені надсилали друзі за роки наших стосунків. Українські тематичні листівки друкували у Гонконгу (Китай), Австралії, Польщі, Англії, США та Канаді. Серед них переважають видані між 1960-ми та нашим часом.
Найдавніші листівки в моїй колекції подарував брат моєї бабусі, січовий стрілець. Він був перший з родини, хто іммігрував у Західну Канаду, уникаючи політичної розправи, у 1928 році. З листівок Гриця Теребенця почалася моя любов до карток.
Довідка UkrTO
Сотня січових стрільців під час військової підготовки. Київ (1918 р.). Джерело фото: Вікіпедія.
Січові Стрільці — військовий підрозділ Наддніпрянської Армії УНР, сформований у 1917 році. Головнокомандувач — полковник армії УНР Євген Коновалець, перший голова ОУН. Після Першої Світової Війни, під тиском більшовиків, колишні воїни УНР масово виїжджали за кордон тодішньої України (УРСР) і вже звідти розбудовували націоналістичний рух за незалежність. 30 січня 1928 року Коновалець заснував Українську Стрілецьку Громаду Канади, що згодом стала однією з трьох дочірніх оргінізацій Українського Національного Об'єднання (УНО).
Після здобуття Україною незалежності у 1991 році, як і інші організації закордонної громади, УНО відійшло від тільки націоналістичного руху та більшу увагу приділяє підтримці молоді, збереженню традицій в діаспорі, опіці над старшими членам організації. УНО-Торонто, зокрема, має осередок на 145 Evans Avenue в Etobicoke, міський дитячий табір Соняшник, приватну оселю (коттеджне містечко та трейлер-парк) у Hawkestone, заміський дитячий табір Сокіл, підтримує танцювальний колектив Калина, тримає одну з найбільших .
Після здобуття Україною незалежності у 1991 році, як і інші організації закордонної громади, УНО відійшло від тільки націоналістичного руху та більшу увагу приділяє підтримці молоді, збереженню традицій в діаспорі, опіці над старшими членам організації. УНО-Торонто, зокрема, має осередок на 145 Evans Avenue в Etobicoke, міський дитячий табір Соняшник, приватну оселю (коттеджне містечко та трейлер-парк) у Hawkestone, заміський дитячий табір Сокіл, підтримує танцювальний колектив Калина, тримає одну з найбільших .
“
У колекції є різні жанри: на весілля та дівич-вечір, до днів народження та поминальні, запрошення на родинні свята, різдвяні, великодні, картки до 100-річчя поселення українців у Канаді та 1000-ліття хрещення України. Є привітання священникам і єпископам на честь призначення, спеціальна листівка на честь відкриття школи та старечого будинку Святого Димитрія на La Rose в Торонто, картки із зображенням церковних розписних вікон, авторства знаного Лео Мола у Вінніпезі тощо.
Більшість листівок — це роботи художників, графіків, видатних фотографів свого часу. Багато авторів — легендарні люди з неймовірно цікавими біографіями. Хтось із них тікав з Полтави, інші потрапили в Сибір, один навіть відкрито гайнув з родиною з СРСР, прорвавшись на машині крізь "дірявий" кордон. У мене саме біографії авторів викликають найбільше захоплення. Раніше якось не звартала уваги на те, хто саме був митцем і автором, аж поки не почала публікувати деякі картки з колекції. Саме ця інформація, історія про людину, виявилася найбільш цікавою. До речі, серед митців є і легендарний тепер Яків Гніздовський.
У ранній частині колекції збереглися листівки від Людмили Темертей (сестра відомого в Канаді та Україні філантропа Джеймса Костянтина Темертея — UkrTO). ЇЇ картки та видрукувані на основі її творів — мої персональні улюбленці. Окрім того, що походить родом із важливої для громади родини, вона ще і сама є велична авторка пам'ятника жертвам Голодомору в Едмонтоні. ЇЇ біографія та життєпис усієї її родини вражають! Взагалі, листівки — це один зі способів осягнути та засвідчити в історії особливих людей з нашої громади. Вони інакші, про них дуже хочеться розказувати світові!
Більшість листівок — це роботи художників, графіків, видатних фотографів свого часу. Багато авторів — легендарні люди з неймовірно цікавими біографіями. Хтось із них тікав з Полтави, інші потрапили в Сибір, один навіть відкрито гайнув з родиною з СРСР, прорвавшись на машині крізь "дірявий" кордон. У мене саме біографії авторів викликають найбільше захоплення. Раніше якось не звартала уваги на те, хто саме був митцем і автором, аж поки не почала публікувати деякі картки з колекції. Саме ця інформація, історія про людину, виявилася найбільш цікавою. До речі, серед митців є і легендарний тепер Яків Гніздовський.
У ранній частині колекції збереглися листівки від Людмили Темертей (сестра відомого в Канаді та Україні філантропа Джеймса Костянтина Темертея — UkrTO). ЇЇ картки та видрукувані на основі її творів — мої персональні улюбленці. Окрім того, що походить родом із важливої для громади родини, вона ще і сама є велична авторка пам'ятника жертвам Голодомору в Едмонтоні. ЇЇ біографія та життєпис усієї її родини вражають! Взагалі, листівки — це один зі способів осягнути та засвідчити в історії особливих людей з нашої громади. Вони інакші, про них дуже хочеться розказувати світові!
Опубліковані в цій статті листівки — частина приватної колекції Марійки Дубик, подані з її дозволу. Дуже просимо всіх і кожного, хто буде поширювати далі ці або інші зображення, будь ласка, вказуйте джерело та ім'я пані Марійки.
