Чорнобиль 1986: погляд з Торонто

До Канади новини про Чорнобильску катастрофу дійшли миттєво. Масштаби, зі слів тодішніх лідерів громади, не були зрозумілими, тому що влада СРСР довго і старанно приховувала деталі. З медіа знали, що вибухнув реактор, знали про ризики для населення та можливе поширення радіації за межі УРСР, але чи потрібна допомога, яка та кому дізналися не одразу. Декілька років у громади пішло на налагодження зв'язків і організацію системної участі в ліквідації наслідків.

У 1990 році заснували найбільш відомий в цій сфері канадський фонд "Дітям Чорнобиля" (КФДЧ) або Children of Chornobyl Canadian Fund (CCCF). Вже у 2000-х команда КФДЧ займатиметься і медициною, і освітою, і загальними гуманітарними програмами, але почався він зі збору коштів на медикаменти для постраждалих від вибуху на ЧАЕС дітей.

У 2019 році фонд припив своє існування. Останнім найбільшим проєктом стала підтримка програми стажування українських лікарів у торотівському шпиталі SickKids — Ukrainian Paediatric Fellowship Program.

Дослідник Чорнобильської трагедії, журналіст Олександр Бєляков з Торонто створив і роками веде онлайн-проєкт From Chernobyl to Fukushima, їздить на конференції, організовує сам і бере участь спікером в громадських подіях у темі безпечної енергетики.

Олександр вважає, що про Чорнобиль залишився не лише напіввідомою історією для пересічних людей у західному світі, але і невивченим уроком для фахівців. "На нещодавньому онлайн-заході, присвяченому 10-й річниці Фукусімської катастрофи, я запитав японських експертів про їхні висновки з Чорнобильської трагедії. Вони казали, що в Японії намагалися відповідати так, як фахівці атомної енергетики полюбляють казати усюди: у нас це неможливо, то ж було в СРСР! Більше того, коли сталася аварія на АЕС вже у префектурі Фукусіма, ті самі атомники відповіли знову щось схоже - то ж було у TEPCO (Tokyo Electric Power Company), а у нас усе інакше. "

Україну, за спостереженнями Олександра, і досі в світі міцно асоціюють з Чорнобилем, але навіть розсекречені нещодавно документи СРСР не дають повної картини про що відбулося, як і чи можна було запобігти.

"Ви зможете знайти нещодавні інтерв'ю з гарвардським істориком Сергієм Плохієм, автором книги про Чорнобиль, про апаратну систему СРСР і екологічну політику. А було б бажано побачити детальний аналіз з урахуванням останніх досліджень від фахівців саме атомної енергетики, експертів-екологів, спеціалістів у галузі надзвичайних ситуацій та медиків."

"Під час великої дискусії в Університеті Торонто у 2016 році Девід Марплз з Університету Альберти звернув увагу, що організатором нашої зустрічі став Центр європейських, російських та євразійських досліджень. Вчений навіть запитав: "Невже про Чорнобиль тепер говорять переважно iсторики?"

У 2019 році, у час акивного обговорення серіалу про Чорнобиль від НВО, Канадська асоціація атомної енергетики The Canadian Nuclear Association (CNA) опублікувала запис HBO's Chernobyl: A fact check. У тексті наведено розбір технічних характеристик різних типів реакторів та наступний висновок: "Інцидент, подібний тому, що трапився у Чорнобилі, майже неможливий на будь-якій із комерційних атомних електростанцій в Канаді або США".