У другій половині ХХ століття людство було дуже близьким до того, щоб зробити кір надзвичайно рідкісною хворобою. У багатьох країнах (Канада, США, більшість Західної Європи) ендемічну передачу вірусу вдалося ліквідувати. Але це не означає, що вірус зник із планети — на відміну від натуральної віспи, кір ніколи не був повністю викорінений. Його лише перестали постійно передавати всередині окремих країн.
Проблема в тому, що кір — найзаразніша інфекційна хвороба людини. Якщо одна хвора людина потрапляє в невакциновану спільноту, заражаються понад 90% сприйнятливих людей. Саме тому для колективного імунітету потрібно дуже високе охоплення вакцинацією — не менше 95% населення має отримати дві дози вакцини.
Після пандемії COVID-19 у багатьох країнах діти пропустили планові щеплення, а війни, міграція, перебої в роботі систем охорони здоров'я та зростання недовіри до вакцинації призвели до накопичення великої кількості невакцинованих людей. У результаті кір знову почав активно поширюватися. За оцінками ВООЗ, у 2024 році у світі було близько 11 мільйонів випадків захворювання, а 59 країн повідомили про великі спалахи.
Водночас вакцинація з 2000 року врятувала близько 59 мільйонів життів і скоротила смертність від кору майже на 88%. Це нагадує, що кір можна ефективно контролювати, але лише за умови стабільно високого рівня вакцинації.